Ну все. Привіт. Знову.
В кутку непримітні люди
Привітну ведуть розмову
І дивляться очі в очі-бермуди.
З глибин мрії втонулі, забуті
Вспливають, судна немов.
Такий холодний місяць лютий
Він нас з тобою обійшов.
Розкажи мені трохи того,
Що таке незначне, примарне.
Трохи диму і червоного сухого
Випєм. Мовчки. За кохання.
Я напевно поруч побуду
Ще трошки і піду на віки,
Я напевно тебе забуду,
Залишу лиш минулого бліки.
Ну все. Прощай. Ще будем.
Можливо зітрем ще кордони.
А поки поблуджу в серця-бермуді
Й пішовши порушу Ньютона закони.
Та куди б не тікали, ми всюди
Знайдем лиш себе самих.
В кутку знайомі чужинці-люди
І сотні слів вбитих, німих.
Весна. Світ теплий іскриться.
Двері відкриті. Не зрушили ноги.
Нема надійніше темниці
Темниці серця льдського.
