Куди іти?
Де досвіти не сплять,
Де ніч прозорим пологом укриє
Безсиле нарікання чорторию,
Допоки не загоїла земля?
Від стогону її тремтять вітри,
У блискавки відлуння очманіле
Підбитим птахом опускає крила,
Вдивляючись на поруби згори.
Внизу ні крапель сонячних видінь,
У росяних горошинах намиста,
Ні цвіту, тільки ринви лиховісні
В очікуванні гаданих падінь.
Заким війна колискою біди
Гойдається, могил не полічити...
До сонця рученята тягнуть звідти,
Нащадки, виставляючи щити.
Меч заважкий - нема де правди діти
Ще й шолом наскрізь ворогом пробитий -
Розправлять плечі, скільки того літа,
В одвічнім заклинанні -
ПРОПАДИ!
22.05.22. Вроцлав.
Приємно вражена.Дякую. 
