Про смерть не страшно говорити,
Коли на волоску життя,
Коли ще хочеться творити,
Та кружить морок небуття.
У тихім сні родились мрії,
Та обірвав їх шум ракет.
Ми прокидались у надії,
Що зникне смерті силует.
Про смерть не страшно говорити,
Коли у бій без вороття.
Її лиш страшно зрозуміти:
Чому загинуло дитя?
Чому це окупант невпинно
Спустошує у нас міста,
Яку знайшов він ще провину,
Розп'яв Вкраїну мов Христа?
Про серть не страшно говорити,
Коли лунає звук сирен,
Її лиш хочеться спинити,
Коли стікає кров із вен,
Коли серця в нас потерпають
За тих, хто поруч, за живих,
Коли сумління підіймають,
Щоб український гімн не стих!
Про смерть не страшно говорити,
Коли згадаємо жнива.
І вірим: Україна буде жити,
Засяє ера їй нова!
07.03.2022р.
