Серед лісу невеличка
Загубилась рукавичка:
Тепла дідова, яскрава,
Ось така скажу вам справа.
Сіра Мишка бігла нишком,
Задубіли ніжки трішки,
Рукавицю як уздріла,
Дуже вже тоді зраділа.
Шурх! І влізла хитра Миша,
Причаїлась і не дише.
Потім трохи осміліла
І взялась вона до діла:
Натягла добра у хату
Каже: - Я тепер багата!
Тільки сіла повечерять,
Хтось там стукає у двері,
Щось зелене і слизьке,
Каже хрипко : - Скре-ке-ке!
-Звати, як тебе, подруга?
Каже: -Жабка Скрекотуха.
Ти впусти мене у хату,
Будем разом зимувати.
Ось впустила, та й живуть,
Вранці каву міцну п’ють.
Так удвох розкошували,
Аж тут гості завітали.
Сірий Зайчик пристрибав
І подружок попрохав:
-Ви впустіть мене у хату,
Будем разом зимувати.
Ті задумались на хвильку
Та й впустили у хатинку.
Разом і їдять , і п’ють,
Дружно й весело живуть.
Скоро фарт такий урвався,
Бо сам Вовк до них припхався,
Грюка в двері:-Відчиняйте!
Вовка-братика стрічайте.
Господарі не зраділи
Та відмовить не посміли.
Ось в віконце хтось постукав,
Зайчик нашорошив вуха:-Хто ти?
- Лиска я, Руденька шуба,
Ви впустіть, бо вріжу дуба!
Звірі двері відчинили,
Лиску в дім хутчіш впустили.
Стало їм вже тіснувато,
Аж тут знову сунуть в хату,
Хтось уже виносить двері:
-Відчиняйте, ви, тетері!
Під таким напором сили
Звірі двері відчинили.
Хрюкнув їм Кабан сердито:
- Я тепер тут буду жити.
Та й посунув танком в хатку,
Придавив він Жабці лапку,
Мишці хвостик прищемив,
Хатку ледь не розвалив.
Ліс шумить, земля трясеться,
Знову хтось в хатину пхнеться.
Клишоногий, волохатий
Сунеться Ведмідь до хати.
-Го-го-го! Ховайтесь вмить!
Буде жити тут Ведмідь.
Стало місця зовсім мало,
Дихать нічим уже стало,
Потіснив добряче всіх,
Влаштував собі барліг.
А тим часом Дід-роззява
Пошукову веде справу,
Рукавицю став шукати,
Під ялинки заглядати.
-Де ця клята рукавиця?
Скоро буде мені сниться,
Хоч пів лісу обійду,
А її таки знайду.
Песик теж шукав завзято
І знайшов звірячу хату,
Гавкнув тричі він щосили,
Звірі всі заворушились,
Рукавичка затріщала,
Хатка лісова пропала.
Звірі сумувать не стали,
Нову хатку збудували
І простору, і велику,
Щоб була усім на втіху.
Дякую,ГОМОНЕ, за таку чудову казочку, я теж дуже люблю і читать, іписать різного роду казки, та навіть і збірочку випустила: "Кожна пригода - до мудрості дорога", то її перечитали мої діти і онуки,і мої учні, і друзі, а тепер уже читає і правнучка...
Дуже вдячна за такий гарний відгук. Гарного Вам настрою і вдалого дня. Завжди Вам рада. 
Майстерно передали казку! 
Діткам втіха і нам приємно! 
