А я ж бо знаю, мила, як Тобі нелегко..,
Як лезом ріже, наче землю, леміші,
Своєю ніжністю стараєшся ділитись,
Що залишилась в глибині душі...
Візьми мою, якщо у тім потреба..,
Візьми, візьми, нащо вона мені...
Без Тебе, у життєвім цім вогні
Вона згорить, а іскри полетять до неба.
Тобі послужить, вірю, як своя,
Дарма, що теж роз'ятрена й розтята
Вона усе, зуміє пам'ятати..,
І мріяти й кохати , так як я.
Із нею можна радитись вночі,
Спочити в неї зможеш, на плечі,
Коли здається вже нема відради...
Ніколи у житті, вона не зрадить..,
Бери, вона ще сильна, не старенька,
Бери, бо більше нікому вділить..,
А я ж то знаю, як щемить серденько,
Я ж відчуваю, мила, як Тебе болить...
