Заклало вуха, вже не чую
Най грім уяву заспокоїть
Святую посмішку відчую
На скронях засивілих моїх
Най тисячами до останку
Клітин нервових поплачусь
В тобі я не знайду коханки
В тобі лікуюсь та лечу...
В тобі лишаю свої мрії
Під зазвуки мого "кохаю"
В тобі, моя свята надіє
В тобі... Без тебе помираю...
І хай на різних рубежах
Уявних слів, що не звучали
З тобою у моїх очах
В Раю земному засинали...
І скільки ще мине годин
Ще днів до безлічі мине
Допоки у одній з родин
Знайду вже не мою тебе...
Заклало вуха, чую тишу
І в тиші відзвуки шалені
Святого голосу, що лишить
Надії променю, як темно...
