Занадто серйозна
Пишу з абзаців
Іноді модна
В коврах палацах
Золотом вкрита
Срібляста простинь
Сльозами омита
Дрімуча осінь
Ліжко для дівчини,
Яка серйозна,
Спинилась в часі, шука хвилини,
Та вже не модна,
Сьогодні – нині
На цю годину –
Ми вже не діти:
Вдаю дорослу
Я не вдаюся до тих подробиць
Що вже не осінь,
Занадто зимно
А хтось ще носить
У золоті коси
Руді кудряві
Немов осінні
Так мало поношені
Відрізані в корінь –
Усі сполохані:
Це дівчина-осінь
У когось закохана.
10.2012