***
Я з тобою завджи, пам'ятай, - до останнього снігу,
І до проліска першого, і до найдовшого дня,
До листочка кленового, вмерзлого в дзеркало криги,
Чи до мальв надвечірніх і зір із криничного дна.
До гіркавого смаку терпкого ягІд горобини,
І до танцю вогню в ватрані, як бувало вночі,
Коли дощ відміряв, не годинник, – краплини-хвилини
Протікали крізь нас, та ніхто їх би не полічив.
Обіймати, тулитись і щось шепотіти про літо,
Буду, знаючи - осінь зрадлива… Нам в зиму іти,
Пам’ятатиму помах руки, (силует ледь розмито),-
Там, на площі, - ліхтар, мокрий сніг, пізній вечір і ти.
23/10/21