кричу від болю
бо зриваєш шкіру
вкипіла маска
дякую, сенсей
_ _ _
Кричу від болю – неприйняття змін у звичному ритмі життя. Нестандартність ситуації змушує думати, концентруватися, осмислювати, докладати зусиль. Накатані нейронні зв’язки рвуться. Це відчувається фізично, як душевний біль.
Зриваєш шкіру – позбавлення допінгу позитивних емоцій, отруєння киснем реальності. Емоції були фальшиві? Але ж так приємно оточити себе людьми, які аплодують, щойно відкрив рота.
Вкипіла маска – зрощення з сприйняттям з зовні. Бачення себе очима інших, сприйняття цього за реальність. Відмова від самоаналізу, самопізнання, самозаглиблення. Це може бути маска геніальності чи безтолковості. І та, і інша – епітафія для живої сутності.
Дякую, сенсей – осмислене відношення до людини, яка робить тобі боляче не тому, що їй це приємно, а тому, що знає твій потенціал і не може бути німим свідком зупинки розвитку.
До речі, діти до семи років радіють новому. Навпаки, їх засмучують повторення.
