А давай, с тобой сидеть на звёздах
Спорить о да Винчи и Моне
А давай, ходить по тем помостам
Что в реальности и нет их вообще
А давай, стоять под водопадом
Тишины, чтоб нежно и легко...
Веришь, мне ведь это очень надо
Рядом быть...но где-то далеко...
А давай, летать расправив крылья
Над обрывами, не нашей, но любви
Пусть звучит над нами сегидилья
Не дотронувшись... сильнее обними
А когда наступит ночь, налей вина
Пусть искрится в ней Шато Марго
Стой в надежде у раскрытого окна
В полночь я опять влечу в него.
Цікавий твір до скарбнички літератури.
У мене трішки пунктик з мови. Коли почула, як сварилися дві жінки, піймала себе на думці, що вони ганблять мову. А коли класний твір на іноземній - шкодую, що на іноземній.
Я поважаю Ваш пунктик. Розумію, що ви маєте на увазі. Поки що так, як є. Можливо, колись і я прийду до написання віршів рідною мовою. Життя непередбачуване.
Дякую за відвертий коментар.