Вже дощ пройшов, лишив на згадку краплі,
Намисто, ніби на прозорім склі.
Які текли повільно в теплоті.
Я розуміла - зникнуть кришталі.
Уже далеко відголоски грому,
Лякав природу блискавки розряд.
Та дощ забув давно про свою втому.
І всі боялися повернення назад.
Легкий туман сховався десь у річці,
Не змусив літній день себе чекать.
І він пішов по старій своїй звичці,
Щоб новий день по-новому почать.
І кожен має крихітну надію,
І віримо у літню доброту,
Але в душі ми добре розумієм,
Надію подарує та не ту.
Та день ласкавий радо посміхався,
І ніби вже далеко іде дощ.
Можливо, щось багато забажалося?
Чекати довго доведеться...що ж...
Гарне літо із дощем,
Мабуть краще нам без нього.
Воно йде вже з кожним днем,
Сонця, дай Боже ясного.
Гарно,дорога Надюшко!Теплого Вам літа і сонячних днів!
Браво, Надійко! 
Чудова картина літнього дня! 
Гарного дня Вам і натхнення! 
