Якби ж тоді я міг здійняти зірку з неба,
То я б здобув тобі найкращий в світі скарб,
Я б щастям обгранив цю зіроньку для тебе,
Щоб ти могла її носити на руках.
Каблучки із зірок... Хіба ж ти не бажала
Щоб я віддав тобі, що жодній не дано?
Я зіроньку не зняв, та ти мене кохала
І, мабуть, у душі були ми заодно…
Я мабуть не змужнів, коли ти так чекала,
Щоб я, як чоловік, той долі-крок зумів
Здійснити для тебе. Ти ж так мене кохала,
Але не стало так. Я просто не посмів...
Гарно написано!
