"Герої не вмирають"-чути звідусюди,
І чути грім , і небо чорним затягнуло...
А там стріляли. Тонули в крові ́ люди.
Ми не забули, ми пам'ятаєм, як це було.
"Кидай гранату, і дави"- ті крики чути досі.
І їх, скривавлених, не струть із пам'яті роки.
І кров, запеклу на посивілому уже волоссі
Ми запам'ятаємо на довгії, далекії віки.
Нехай хтось каже, що пора іти уже б вперед,
Що тих загиблих ми уже не ве́рнем..
Життя з тих пір ну зовсім не скидається на мед,
Скоріше на стежинку по зарослих тернях.
І небо знову чорним затягло, багряним..
І стогоном наповнилась замучена земля.
Ми не забудемо героїв тих Майдану,
Не забуде їх українська вся сім'я.
Бо пам'ятати тих героїв справді треба!
І спалахи "коктейлевих" п'янких гранат.
Наповнилось вогнем те мирне небо,
І очима тих загиблих всіх хлоп'ят!