« Ти чуєш...»
Рочестер
Йду до золотої середини,
де і ти, і я – у ній одній,
і нема у суєті подій
того, що виснажує людину.
Не питаю, чи одна єси?
Та й у мене іншої немає
і мені тебе не вистачає
у юдолі суму і яси.
Я не із тієї одіссеї,
що вертає на свої круги.
Та єднає наші береги
течія тієї панацеї,
що лікує й додає снаги
у зеніті нашої ідеї.
Без варіантів
« Чую...»
Джейн
Небо чує наші голоси,
у мені луною резонує,
наші світлі аури парує
у своїй гармонії краси.
Я іду до тебе і донині
вірую ілюзії надій,
адже душі не бувають винні,
що роковані одна одній.
Самота сотає наші душі,
а жага висушує уста,
як пожежа воду у калюжі.
Поки не досягнута мета,
є ще середина золота,
і до неї ми ще не байдужі.
