Той край,що радує лісами,
той край, де шепче вітер на горі.
Обвита ця земля,срібними річками,
які виходять у Карпатах з середини з землі.
І потічками біжать у низ,по селах,
неначе кров,могучої землі.
Теж полонина,могуча і зелена,
прикрасила собою,землі ці.
Високі гори,що височать до неба,
як муром стали,на межі.
І щоб впізнати край цей,багато слів не треба -
це Закарпаття,цей край,ми знаємо усі.
Мелодія трембіти,десь там лунає,
а вівчарі співаючи з отарами ідуть.
Високо в небі,там Орел літає,
як наглядач - лісів,полонин і круч.
Це Закарпаття,таке усім знайоме,
та в той час,таке в загадках все.
Пейзажами,мовою і побутом казкове,
і головне народом,що на цій землі живе.
Гарно! 
