Буває, сиплються
вірші, немов насіння
і проростають,
наче квітка на папері.
Буває, муза стомлена,
осіння
Та зачиняє за собою
двері.
Буває, гомінлива
аж занадто,
Не дасть порозмовляти
із людьми,
Бо голосом своїм
шкребе завзято:
"Поговори зі мною,
говори!".
Буває, навпаки,
не говіркою.
Тоді вже я благаю
допомоги.
Буває, виливається рікою,
Що проковтнути слів
не маю змоги.
Така вона - різна
і примхлива,
І я її всілякою
люблю,
Бо у віршах своїх
черпаю сили,
Котрі у щедрості
в дарунок роздаю.
21.02.2021
Автор: Світлана Крижановська (Маярчак)