Колись Господь створив яскраве диво!
Час закрутив вселенським верстаком,
як той гончар ліпив горня грайливо,
вертів свій диск космічним чобітком.
Спочатку вплів в кільце небесні чари,
вогненним Сонцем боки обпалив.
Величні зорі об’єднав в Стожари,
родючу землю водами обмив.
Розфарбував блакиттю сірий горщик,
в нім посадив зернину для життя,
з гори пролив небесний свіжий дощик —
подарував божественне знання.
Та ніби глина була сирувата
й молочна фарба по краям стекла.
А людство та й на далі винувате,
бо до цих пір не вірує в Творця!
А людство та й на далі винувате,
Бо до цих пір не слухає Творця!
Мудро і правдиво, шановний Олегу!
Гарно! Натхнення Вам, сімейної злагоди,
благополуччя та Божої ласки!