Заміта сліди колишні
не остання завірюха.
Мов бджола із цвіту вишні,
вийшла я із хати друга.
Там приємно розмовляти,
де шанують честь і працю.
Краще гордо вийти з хати,
ніж принижено з палацу.
Гомоніли не про гроші,
а про світ увесь широкий,
із життєвої пороші
викликали давні роки.
Є сумні і славні дати
у людини і в народу.
Любо юність пригадати
у лютневу непогоду.
Озирнусь на світлі вікна,
у потемках враз яснію.
Наставляє марно ікла
привид місяць крізь завію.
гарно.
