п’єса в 2 діях.(усяка схожість з іншими сюжетами чи стилем викладання – не більше ніж схожість двох нот «до» у різних композиторів)
Дійові особи:
«Броня» - позивний бійця. Коли він у числі добровольців йшов на фронт то зробив собі дві «броне-плити» засунувши під прес, що тільки знайшов, навіть декілька мисок…
«Дід» - сержант тридцяти років, але з сивими скронями…
«Суглоб» - сержант невизначеного віку, не здивуюся якщо за 50 років.
«Гюрза» - кримський татарин, з великою тату змії і написом «Воля або смерть»
«Санта» - бізнесмен у минулому, але і тепер доволі заможна людина, отримав позивний, бо готував подарунки на Дні народження побратимам.
Дія перша
Біля вогнища було трохи гамірно. Бо на посту зібралися дві зміни бійців. Зі «старих» були Дід і Броня. Конспект не діждався ротації – важко захворіла мама – тож поїхав у відпустку раніше. Із нових були «Суглоб» - немолодий чоловік, який весь час мазав ліктя – щоб той не хрустів… Але всі знали, що не в хрусті справа.. а у артриті. Гюрза і Санта – новоприбулі солдати, трохи відгорнувши палаючи дошки, загортали картоплю у гарячий попіл. Дід і Броня накривали на стіл. Смаколиків цього разу було море. Волонтери наготували куті, а Санта замовив доставку делікатесів. Розпаковуючи хамон, Дід розмірковував у голос:
- Це мабудь коштує шалено дорого..
- Не переймайся – живемо один раз – промовив Суглоб,
Відчувалося, що він повторював слова Санти.
- Він годує нас смаколиками доволі часто – сержант кивнув у бік бізнесмена.
- Сідаймо за стіл, - чи то запропонував чи скомандував Дід.
Всі були голодні, тож двічі не треба було пропонувати. Хвилин на десять залягла тиша, було чутно тільки звук щелеп. Тишу порушив Гюрза
- Як у Вас тут? Тихо чи сепари пострілюють?
- Тихо, але сепари пострілюють..- якось загадково посміхнувся Дід.
- Що ти маєш на увазі? – пожвавився Санта
- Те, що якщо бандюки довго себе не проявляють – за них починає діяти Броня.
- То ти знав, що то я ? – здивовано запитав хлопець - і ні разу не здав мене?
- А чого мені тебе здавати? Я і сам люблю постріляти, та й тиша бісить.
- А можно, так щоб усі зрозуміли? – запитав Санта
- Ну я іноді відповзав метрів на 100 у бік ворожої позиції робив яму у землі, пару шматочків сухого спирту на дно – один набій від калаша – і до себе на позицію.
Як шмальне – ми починаємо в бік сепарів з усієї наявної зброї стріляти, то вони тиждень носа з окопів не показують.
- А чому один патрон – треба декілька- наче черга з автомату,- зауважив Гюрза
- Молодо – зелено, - заржав Дід. - Перший набій гасить вогнище, у двох патронах немає сенсу.
На деякий час знову запанувала тиша. Бійці насолоджувалися святковою вечерею. Раптом неподалік хруснула гілка.
- Піду до вітру, - промовив Броня і взявши автомата заслав патрон до ствола.
Дія друга
Тримаючи калаша на готові, Броня почав віддалятися від вогнища в сторону лісу.
- Це ти Чортяка ? – вилазь не ховайся, я сьогодні добрий.
- И ножом угрожать не будешь? – трохи з побоюванням з за дерев вийшла нечиста сила.
- Що ж тебе привело до нас? Рознюхуєш на користь сепарів?
- Не , пожрать охота, у вас такая вкусная картошечка в мундирах получается.
- А тобі звідки це відомо?
- Так ви пепел выбрасывали, а там пару картошин осталось… А с сепарами я не яшкаюсь, вон что они мне сделали – і чортяка показав обсмалену шкіру на руці.
- За що вони тебе так?
- Пытался у них картошку из костра себе вытащить, так они меня горящей головешкой по руке…
- Ну красти не добре… Зараз почекай тут, я тебе покличу, - солдат попрямував до вогнища.
……..
- Хлопці, не лякайтеся, тут до нас у гості не звичайна особа, - промовив Броня до хлопців.
- Якого біса нам лякатися... після 6 років війни з москалями, - засміявся Санта
- Справжнього Біса, але лякатися не варто, не так він страшний, як його малюють
- Йди сюди, не бійся, - Броня покликав чорта.
- Я не боюся, - сказала нечиста підходячи до вогнища, ви ж на відміну від сепарів слово тримаєте…
- Ну приєднуйся до столу, тільки копита оброби антисептиком – короновірус пля, - заржав Дід.
- А що брати можно? – ніби ніяковіючи запитав рогатий
- Що бачиш, те й бери, он картопля, огірки, м’ясо, он кутя , - Дід кивнув на стіл.
- Ага, кутя,- здригнувся чорт, - ще б святої води запропонували, - і вхопивши картоплю не чистячи засунув її до рота.
- До речі, про святу воду, - промовив Санта, дістаючи синю пляшку – не проти?
Він глянув на Суглоба.
- Питай у Діда, він поки що головний на цій території.
Дід узяв пляшку до рук і почав роздивлятися написи.
- Чивас…. Роял…. Салют…. 21 рік витримки… 0.7 … замислився сержант… це ж усього по 140 грамів рідини на брата.
- А я посчитал по 120… ,- засмутився дідько.
- От Чортяка, тебе не порахував, вибач не зі зла,- посміхнувся Дід.
- Розливай, ти сьогодні сомел’є, - кивнув він Санті.
- Як не вульгарно наливати таку рідину у пластикові стаканюри.. але що поробиш на війні як на війні,- намагаючись розлити порівну сказав той.
Хлопці за раз опорожнили пляшку живої води і знову запанувала тиша, яку зрідка порушував стукіт ратиць бісової дитини об дошки.
- Тихо у сепарів, напилися і сплять,- промовив Броня.
- А може того їх,- запитав Гюрза.
- Того … чого?- запитав Суглоб.
- Ну трохи розворушимо їх, я б поближче до них багаття розвів… з одним патроном.. я все пам’ятаю…
- А це ідея , - загорівся Броня.- Я за допомогою нашого гостя , - він кивнув на чорта, влаштую стрілянину ну і трохи розважимося.
Відчувалося, що рідина почала свою справу в тілах хлопців. І до природної сміливості додалося бажання розважитися.
- То які ідеї, зважаючи на те , що я можу опинитися посеред їхньої бази оминувши поле з розтяжками? – запитав Броня.
- Ну я гадаю, треба закласти щось підривне біля їхньої сральні, і як хтось її займе підірвати,- запропонував Дід
- Ну ти злий , - заржав Суглоб, - ти ще б вигадав в яму кинути гранату …
- Я зараз,- вигукнув Дід і пішов до землянки.
- Дивіться що в мене є,- і сержант показав хлопцям коробку з різними піротехнічними засобами.
- Навіщо тобі ця хрінь, бойових гранат замало? – запитав Суглоб
- Син прохав привезти справжню гранату, а я привезу страйкбольну, він малий не розрізнить, ця так бахкає що ого го…
- Беру три, не обіцяю повернути, посміхнувся Броня,
- Ну що трохи гульнемо? – і він подивився на чорта
- Конечно, командир, гулять так гулять.., - і охопивши солдата знявся у небо.
- А він точно його не здасть сепарам? – запитав Санта
- Ні, а як щось не так піде – відіб’ємо, ми ж своїх не лишаємо, - пробубнів Дід
- Тепер на позицію і чекаємо, як повернуться так відкриваємо вогонь.
Ти часом нові товариші опинилися на позиціях ворога.
- Де в них сральня, - запитав солдат
- Он за тими кущами, відповів чорт.
І вони почали слідкувати за блокпостом. За деякий час звідти вийшло п’яне тіло і попленталося в напрямку туалету.
- Час починати фієсту, - Броня по черзі зривав чеку і жбурляв гранати в бік кущів.- ну все нам пора, - останні слова потонули у вибухах.
Останнє, що вони побачили злітаючи у повітря ,це те як сепар зі спущеними штанами вискочив з кабінки і почав з автомата гасити в сторону кущів. Його підтримали подільники. А вже за хвилину Броня опинився в своєму окопі і хлопці відкрили вогонь в бік ворога.
- Мабудь досить , - дав команду Дід, - треба залишити набої на вашу зміну., сепари надовго запам’ятають старий новий рік.
- Всем спасибо , еще как нибудь наведаюсь в гости, у вас хорошо, - сказав чортяка і зник.
- На добраніч, - услід йому кинув Броня.
- Гюрза, ти зараз на варту, тебе змінить Броня, - всі відпочивати, свято скінчилося , - промовив Дід.
Роздягатися Броні було ліньки , до того ж скоро треба міняти Гюрзу, і він повалився на ліжко і миттєво заснув.
- Брат, прокинься, пора на пост, - крізь сон Броня почув голос Гюрзи.
- Я зараз, тільки сон додивлюся, такий веселий наснився…
- Ти головне магазини набий , бо в тебе обидва порожні, сказав татарин і розчинився у темряві…
ID:
901604
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.01.2021 16:10:49
© дата внесення змiн: 17.01.2021 20:57:39
автор: denyk
Вкажіть причину вашої скарги
|
