Письменництво мов пластилін :
ліплю слова дитячою безпосередністю,
наче солдатиків на полі бою,
які повинні захопити фортецю уяви,
що вивищується над головою.
Ще трохи й зав'яжеться битва
за ваш час та увагу.
Ну, не битва, а майже гра...
Хоча поранені ілюзії вже просять допомоги,
тоді як правда та справедливість,
суцільно перебинтовані від попередніх сутичок,
заледве шкандибають, скрегочуть нервами,
але надихають своєю впертістю,
незламністю піднесеного духу,
жаги до остаточного повалення зла на Землі.
Такі собі командири армії опору
в безладді теперішнього ладу.
Саме на них рівняється весь творчий світ.
Їм співчувають зорі, допомагає віра,
виблискуючи новими перлами -
рушницями, з яких от-от вистрілять квіти
і пелюстками засиплять біду...
Легко складати химерне військо,
коли маєш досвід емоцій, практику пережиття.
А вони відбиваються від агресивного середовища,
пізніше переходять в контрнаступ.
Візьміть їх до себе переночувати,
нагодуйте ситими розмовами,
підбадьорте їх у непростому часі,
засвітіть каганець щирості та співчуття...
Ті фрази, рими, рядки перемагають буденність життя !!!