Несвідоме так пристрасно сипить віршами.
Звідки всі ці думки? Видно, мозок не спить.
І чому я так хочу в обійми до мами?
І чому голова часом просто тріщить?
Я знаходила сотні в собі різних тріщин
І дивилась, як гояться свіжі сліди.
І тепер я ось тут, набагато сильніша,
Та з потушених вогнищ валить чорний дим.
Так, я іноді може ще та песимістка,
Але правда ж у тому, що не зажило.
Я сьогодні сама, і зі мною пів міста,
І ніхто не дізнається, що ж там було.
Я іще до пуття не навчилась вставати
Після сильних падінь і раптових подій.
Але знаю, що іноді втрата - не втрата.
І ніколи не варто втрачати надій.
