В своє минуле хочу знову повернутись,
Відчути перший погляд твій, такий безмежний,
І знову дотиком своїм тебе відчути,
Як серце б'ється, ніби птаха, обережно,
Спіймати жар в твоїх вустах таких шалених
Та змусити весь світ навколо замовчати,
Вивчати знову невідомі гобелени
Майстрів німих, що в витворах могли кричати.
Знов обпекла би, як тоді, стрімким потоком
Жаги й бажання, освіжаючого пекла.
Тобі я знову б відповів, не кліпнув оком,
У хвилі лагідні свої, щоб все померкло,
Затиснув, змив твої фантазії й негоди
У світ чарівний, наш, нікому не доступний,
І розчинив би у тенетах насолоди,
Де лише ти і я були присутні...
А своє минуле я хотів би, та з тобою,
Бо знов душа холоне, прагне захворіти -
Не чує поряд серця лагідного бою,
А я раптом забув, як дихати, як жити...
