Хтось сказав би... не я... Не моя то краса
Серед листя опалого щастю радіти,
Адже в листі пожовклім сивію і сам.
Я сивію, доросліші стануть і діти.
Тихо пасмами віють та сиплять, сумні:
І стрункі, і розлогі, та жовто-гарячим...
Для дерев лиш сезону останнії дні,
А людей сивина не завжди і пробачить -
Де-не-де, та й згорять у вогні...
Лиш дерева сумують та плачуть...
Хтось сказав би... не я... Не моя то краса
Серед листя опалого щастю радіти.
Як сумують вони - посумую і сам,
Мабуть, інколи, варто тихенько потліти
Перед тим, як палатиму там...
