Це дощ чи сльози твої
Щовечір хмари несуть?
Невже їм сниться, як ми
Удвох хотіли побуть?
Це плач? Образа твоя,
Що нею разиш мене?
Все рівно ж муки тягар
Кохання ввік не мине.
Якщо коханню рости.
Коли ж як в тебе… Проте,
Що значать краплі оці?
Твоє кохання цвіте?
В твоєму серці весна?!
Ти знаєш: в дивних квітках
І клумби мого жалю,
А в них — роса в пелюстках?
А, може, сльози твої
Дощем їх живлять?.. О ні!
Невже любив я себе,
А ти себе всю — мені?!
……………………………
Ті хмари плачуть, й без них
Квітки зів’януть, умруть.
Ті сльози серця твого
Любов’ю чистою звуть.
