Холодний дотик осіннього вітру
Їй нагадав слова його останні.
Вони зламали в ній вже віру.
Віру в його ,,віддане кохання."
Плакати, скиглити вона не буде.
Жінка сильна ніколи не плаче.
Осінь мине, час допоможе забути.
І їй ще посміхнеться щастя!
Зможе з серця відпустити, забути.
Далі без нього з надією, вірою жити.
Мабуть, правду говорять люди,
Перш за все, вмій себе любити!
07.10.2020 р.
Світлина із мережі.
Гарні роздуми Вашої ЛГ. Тільки між шанувати і цінувати - велика різниця. Людину, яка себе шанує, і люди шануватимуть. В другому випадку...пахне егоїзмом
Zoja відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо так, але в даному випадку егоїзм не зашкодить Дякую Вам
вірш гарний.Але я вам скажу, Хто себе любить , то він егоїст.Лиш би я.Я найкращий.Такі люди,поруч себе нікого не бачуть.І не шанують чужу думку.З ними важко у житті.
Zoja відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарні роздуми Вашої ЛГ. Тільки між шанувати і цінувати - велика різниця. Людину, яка себе шанує, і люди шануватимуть. В другому випадку...пахне егоїзмом 
гарно сказати - та нелегко зробити... на жаль, серце не завжди слухається розуму 
