Чом зло цвіте, як бур"яни,
Не знає спину, непогоди?
Ненависть й зло, як табуни,
Чи є для цього перешкоди?
Десь підкрадеться ненароком,
Ужалить боляче до сліз.
Собі піде спокійним кроком,
Таку властивість має злість.
Не витягнуть жало із серця,
І ти вже в розпачі: як жить?
І до душі вже сум крадеться,
Ну як оце все зупинить?
Який знайти хороший спосіб,
Як відповісти на це зло?
І тут у сум впадаєш зовсім,
І раптом - може повезло?
Знайдеш слова в своїй скарбничці,
Такі, щоб ворог занімів.
Найкращі, чисті, як водичка,
Щоб більше злитись не посмів.
Ви не повірите - всміхнеться,
Такого кроку не чекав.
Те, що почув, так й відгукнеться.
Цей вчинок злість чомусь злякав...
У відповідь на свою злість опонент, як правило, чекає того ж... Але протилежні емоції, яких він зовсім не чекав, справді здатні обеззброїти і пом'якшити зачерствіле серце... Бо добро дійсно зцілює! Дуже мудро! Зі святом Вас!
Дуже мудро! 
Зі святом Вас! 
Чудова поезія! 
Мудрі рядочки, Надійко! 
Добро має перемогти зло...Інакше не можна,бо зникне світ...
