собака з кам'яною мордою вдивляється в туман:
вже западає ніч, незабаром ворота відчиняться,
ватага вояків виходить на гулянку.
це місто береже високий камінь.
що на ньому вибито? здається, череп і кості.
цей камінь був свідком безлічі таких от прогулянок,
що ми з них поверталися аж перед світанком.
бийте в тулумбаси! хлопці, ось і вона,
наша покинута битва вчора в сльозах.
я вражений! біжу, як німий, на ворога;
ріжу та рубаю; вороги кричать.
їхній крик летить до неба, та не долітає.
щит, меч, сталь та кістка!
без ноги твоя невістка.
собака з кам'яною мордою – він давно глухий.
що йому до вашого галасу, дикі гуси?
він замріяно дивиться в туман, нічого не бачить,
та він знає, що діло робиться, що вороги вмирають.
войовничі вигуки, полум'я та дим.
гей, кому судилося померти молодим?
гей, гори навіки, горе не велике. ти – мішок лайна!
замахнися й падай, на землі – безпечно, пси тебе з'їдять.
скрикнули коні всі разом. ось вона, мрія вікінга!
списи поламані стирчать в багні, мов очерет.
друзі, мені відрубало руку, потопаємо в озері крові.
наші мечі – смертельно п'яні. годі, пора додому!
рідна мати земля бере тебе в обійми.
ти гримнувся об неї, мов кучерявий дуб.
якийсь дурний хробак вже лізе тобі в вухо;
твоя пам'ять згасає; ти думаєш в напівдрімоті:
я славно загинув, хлопці! побачимося в вальгаллі
deaf forever, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=S0rgmNPWYxs
