тризначні усмішки, моргання, колупання –
то прояви типової лукавої душі.
такі людці – бери для порівняння –
з одного тіста, ще й однакові, книші.
та ще й з трояндою! оце ж вам і полова,
що хоче вчити молоде зерно.
її облудлива, шаблонно-кисла мова –
то квас брехні й сфальшоване вино.
я оповім вам казку святу, неповістиму
про істину й брехню, й про досконалу риму;
коли ж зловлю вас на брехні – чи на брехню,
тоді вже перестану, – та й вам забороню;
тим часом слово істини промовлю
та визволю свій дух, а думку проясню
і барабанами, й веселими піснями,
що нам у спадок перейшли від байдарами.
коли ж й я правдою всіх вас не вдовольню,
відріжу собі вухо й співатиму брехню.
мій родовід почався в динозаврах –
всесвітнього потопу, їй-бо, не спричиню,
лишень скажу вам: проповідуйте брехню,
а я собі – послухаю, дрімаючи на лаврах.
додам ще 2-3 істини до пари:
нема винагороди без покари,
а дару без прокляття – уважай,
хто змарнував торішній урожай.
а хто послухає цю пісеньку про рими,
той духом втішиться а розумом зросте
аж до небес – де зорі й херувими –
ще й нобелівську премію отримає за те
