|
(Історія дівчини, що віднесла свою хвору собаку
на гору, щоб та в останній раз побачила сніг,
який дуже любила)
Сніг як вогонь. Чи лід, чи це є сльози,
Останній сніг, останній раз для двох,
Ціна життя…Ціна кохання… Сполох
Свірхнова зірка – замість ліків дози,
Чудових спогадів…
Сніг близько- видох, вдох…
Несу тебе. Важка. А очі ніг не бачать,
Куди ступить? Ідемо на Кернгорм*.
Як обіцяла, снігу там вистачить,
Й на небокраї синіх пиків й форм.
За шагом шаг, мені дарує пам'ять,
Немов гортаю стрічку інстаграм
Всі милі спогади, і кожен мене ранить,
І полишає довгий світлий шрам.
Ось перші дні, взяла тебе до дому,
Ти згризла і взуття і бігуді.
Така пухнаста, ніжна і знайома.
Ось ми на річці, біжимо в воді.
Я вчу тебе команд, даєш ти лапу,
А потім голову кладеш і погляд – ніж,
Як доставала м'ячик із під шкапу,
Як мене зустрічала!... Все, рубіж.
Тут далі сніг. Його ти так любила,
Я так боролась за твоє життя…
Все б віддала…Все що могла зробила,
Аби не йти шляхами каяття.
За шагом шаг. Прийшла важка година,
Ти захворіла- болі, лікарі,
З тобою піде мене половина,
І пусто стане на моїм дворі…
У нас ще є останній сніг і дві години,
А потім той укол і підеш ти,
Немає в цьому жодної провини,
Вкладу на стіл і скажуть: відпусти...
Ти так страждала, було стільки болю,
І я казала: «Скоро піде сніг!»
Ти так любила бігать в нім по полю.
Твоя стихія. Воля. Оберіг…
Сніг нам на двох. На спогади і сни,
Як ти зраділа! Будь завжди зі мною,
Хоча б у снах, відлунням від струни…
Закрою очі я тобі рукою…
І поруч твоє місце опустіє...
Нам стільки років добре було вдвох.
Біжи в останній сніг, тебе він гріє,
У нас ще трохи часу: видох, вдох…
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
*Кернгорм-горнолижний район Шотландії де завжди є сніг.
ID:
882977
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Вірші про тварин
дата надходження: 17.07.2020 14:16:23
© дата внесення змiн: 17.07.2020 14:16:23
автор: Ksenia Samohleb
Вкажіть причину вашої скарги
|
