Ох, думи мої ви хороші,
Завжди летите до душі,
Хоч часом я вас і не прошу,
Ви служите вірно мені.
Ведете мене за собою
У вирій земного життя,
А деколи навіть горою
Стаєте поперек буття.
Щоб я бува часом не схибив,
Не йшов по другому шляху,
А бо десь слова не заглибив
На своїм старенькім віку.
Сам Бог мені вас посилає
Й дає вам напуття своє,
Любити Вітчизну і знає,
Що любов моя завжди живе.
А я з вами в дружбі і в мирі
І вам підкоряюсь завжди
Й тому, поки я ще при силі,
Завжди пишу ваші рядки
Вони від душі і від серця,
Про наші тривоги й пісні,
Хоч часом гіркіші від перця,
А більше, як зорі ясні.
Бо ми не забули і біди
І сльози вдовиць й матерів
Й голодні й обірвані діти
І муштри чужинців-катів.
То летіть і летіть ви до мене,
У вільний, квітучий наш край
І я пригорну вас до себе,
Що аж зашумить водограй.
Сьогодні з Карпат аж до Дону
У щасті співають пісні
І двері розчинені дому,
Для всіх на Вкраїнській землі.
Вас гостинно запросять до хати,
Накормлять, напоять вином,
Бо наша Вкраїна, як мати,
А люди всі з Богом й з Хрестом.
Й тому ви для мене любимі,
Мої, мої думи, мої,
Хоча сьогодні вже сивий,
Та ви – моя радість в житті.
Гарно! У мене теж є про Думи:
ДУМИ МОЇ, ДУМИ…
Думи мої, думи,
вами я живу,
і коли працюю,
й, навіть, коли сплю...
З вами на подвір"ї,
в хаті і в садку...
Ви завжди зі мною,-
в кожному кутку...
І в будні, і в свята,,
ви зі мною теж...
Вам я завше рада,
й вдячна до безмеж..
І т.д. (див. 26.05. 2020 р.)
