А всі ми різні, усвідомте речі.
Ідеї розуму для кожного свої.
Не треба мати в серці ворожнечі,
Бо кулаками не розсудять вас бої.
Той хоче слави, інший поривання
Сягнути вгору, прямо до зірок.
А та мрійливо прагнучи кохання,
Шукає стежку, щоб ступити перший крок.
А всі ми унікальні, однозначно
І вибір долі в кожного є свій,
Якщо впадеш ти чи спіткнешся необачно,
Спочатку побудуй новий план дій.
Чужі думки судити найпростіше,
Свої поради заховай в кулак.
Здається, твоє слово наймудріше,
А хтось уперто скаже: «Ти-дивак».
А всі ми неподібні, безсумнівно,
Живіть як хочете, без сорому і стра́ху.
«Що скажуть інші?»-не сприймайте так дослівно,
Бо неповторністю побореш все без краху.
Наса́мперед зостаньтеся Людиною!
Полийте добротою цілий світ.
Життя пройдете рівною стежиною
І на душі розквітне яблуневий цвіт.
Я вражений вашим талантом,так сильно,так виважено,так досконало може написати тільки майстер.Але прошу Мариночка не зазнавайся ,бо це дуже шкодить,пиши нові вірші,чекатиму.