В мандри вибравсь їжачок
Пустунець маленький.
В шубці він із колючок
Знов втікав від неньки.
Не слухняний, не сидить
Він на одному місці.
З – поза ранку вже біжить
Наче ніжок двісті.
А ще вчора обіцяв
Матінці, що буде
Він старанно уроки вчить
Й пустощі забуде.
Але знову не виходять
В нього добрі справи.
Тільки правлять їжачком
Допитливість та цікавість.
Рано вранці вліз в калюжу
Але він не засмутивсь.
Звичку має він байдужу
І клубком у мить скрутивсь.
Назбирав на шубку листя
Реп'яхів, гілля, сміття.
Наче вдягнений в намисто
Знов скотивсь з гори в квіття.
Неслухняний, замазура
І його не зупинить.
Вже в сусідньому городі
Хоче капості вчинить.
Він і тут, і там, і скрізь
Непосида пустунчик.
Мама ледь тримає сліз:
- В кого він такий мазунчик?
Там ударивсь, там утік
Але в дім він повернувся.
Повечеряв і приліг
В ковдру з носиком згорнувся.
В мами радість у очах
Та тривога в серці.
Завтра знов оцей їжак
Побіжить пригод шукать по стежці.
І його вже не спинить
Ввечері вернеться.
Їжачок цей пустунець
Може схаменеться?