Суїцидальний абсурд -
Життєрадісні пОминки.
Від Космосу отримано мут,
Тепер пишемо потайки.
На дні краплі портвейну.
Там же моя поезія тоне.
Буду косплеїть Кобейна:
Давно хотів стіни в червоне.
Своїм паливом з люмінісценту
Забризкав підлогу і стелю.
Ним заправлю ментальну ракету
І можна в космічну пустелю.
Автостоп по нашій Галактиці,
Без оболонки прямо до Возу.
В цій планетарній матриці
І миші втрачатимуть розум.
Спалять імперські патрульні:
Шлях не чумацький, а лютий.
Всі ми з Землі - безпритульні,
Та знай: Обі нас любить.
Я вірити буду Вернадському,
Бо знаю - інформація вічна.
Цей шлях не мені? То кому?
Адже Одіссея скінчИться трагічно.
Тому чекайте мене в Ноосфері,
Через всі шари атмосфери,
Прямо зі своєї рідненької Терри,
Стартує мій Інтерстеллар.
