|
Шість років в Україні йде війна –
непримиренна, позиційна і гібридна,
і, як примара, «русская весна»,
блукає десь і корчиться єхидно.
Шість років йде війна по всіх фронтах
за Україну, за державу і за мову
і в перемогу віра тане на очах,
і вороги перегруповуються знову.
А на війні бува як на війні –
і провокації, й диверсії, й атаки,
життя людське рідко бува в ціні,
перебування на війні дається взнаки.
В бою вбиває не лише свинець,
фортеці здобувають і облогою,
а перемир’я на війні – це не кінець,
війни кінчаються поразкою чи перемогою.
«Какая разница!» - чи мова, чи «язик», -
кричали ті, хто владу обирали,
був би лиш хліб із маслом, ковбаса, й балик,
і щоб чиновники з казни поменше крали;
що «нужно просто прекратить стрелять»
і з ворогом за стіл переговорів сісти,
яка різниця – «говорить» чи розмовляти,
коли в людей нема за що поїсти?
Казали так і обіцяли нам
в черговий раз чергові кандидати.
А що тепер? До лампочки панам,
за що на фронті знов гинуть солдати.
Звісно, вся справа у ділах, а не в словах,
хоча, як виявилось, в мові є різниця.
Війна триває в людських головах –
війна ідей, переконань теж не дрібниця.
Мова, як зброя. І летять слова
як кулі в ціль – у нашу підсвідомість,
і залишають в людських головах
іржаві діри в пам’яті натомість.
А пам’ять історична ще жива,
бо ще живі на світі її свідки.
Якою мовою в нас дума голова,
такою мовою говорять й наші дітки.
Немає єдності сьогодні іще більше
в питаннях мови як колись, так й нині,
але перемогти можна в війні скоріше,
як будем всі народом сильні і єдині.
Аби не втратити країну і свободу,
не досить добрих намірів й стремлінь.
Сильна держава, якщо влада із народом,
сила народу – у єднанні поколінь.
24-30.04.2020р.
ID:
879043
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 09.06.2020 00:44:48
© дата внесення змiн: 09.06.2020 00:44:48
автор: Павло Коваленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
