Не гадали, коли ми ішли у солдати,
Що позначаться кров'ю гарячою долі,
І, мов загнаним, нам доведеться блукати
Мовчазними примарами в Дикому Полі.
Хоч відомо, що сильним жалітись не личить,
Хто свідомо й упевнено кинувся в битву,
Та, мов жар у воді, згасли наші обличчя,
У тенетах воєнних гібридного світу.
По безмір'ю степів червоніються маки,
Наче рани бійців, на палючому сонці,
Де хистили свій край козаки й гайдамаки,
А тепер заступають герої-АТОвці!
Всі часи там добичу кістлява шукала:
Кращих тяла під корінь, як ви́стигле жито,
І примарами потім у млі розчиняла,
Над полями, де всіх їх безжально убито.
Від навал Україна віками стогнала,
Знов її боронити нам випала доля,
Ми для пращурів ратними друзями стали,
Для потомків – примарами з Дикого Поля.
Автори - Yurii Shybynskyi, Ігор Сичов.