недільний вечір. і в моїх руках провалля.
безодня вигадок, химерна фабула письма.
маленький автор із великими думками
доносить істину нікому невідомого життя.
всі персонажі схожі на людей, такі знайомі,
та автор стверджує весь час — вони картонні.
на третій сотні сторінок я здавсь в полон —
окей. картонні. неживі. твоя взяла. гаразд.
і тільки-но сторінку я перегорнув, і бац!
письменник переконує: ти помилився, пац.
герої, мовляв, вже ожили. ну, це капець.
мабуть, цей автор таки реально молодець!