Які є в світі гарні мови,
Окремі вивчу - прагну знати,
Та примусову, для розмови,
Ніхто не може нав’язати.
Бо моя мова солов’їна,
Мова моя – моя окраса,
Нею говорить Україна,
А я син Лесі і Тараса.
В мені є Каменяр – гординя,
Який тверду скалу лупає.
Для нього рідне - ця єдина,
Окрім своєї - інші знає.
А тому, хто чужу несе нам,
Пораджу їхати додому,
Тоді не стане у нас драм,
Ми не підкоримось чужому.
Одна із найкращих в світі мов,
Вона співуча, калинова,
Не відречемось її зроду.
Бо мова – це життя основа,
Ми ж діти власного народу!