Де ти, кораблик паперовий
З дитинства, на краю села,
Якого в зарослі вербові
Вода розбурхала несла?.
І ми веселі та щасливі,
Мов капітани, з стапелів
Так гордо й надто трепетливо,
Спускали наші кораблі.
Й через роки я відчуваю
Ту радість талої води
І хочеться, а так буває,
На мить пронестися туди.
І ті кораблики з паперу -
Є цінна річ мого життя,
Бо то квиток в дитячу еру
Куди не буде вороття.
І крізь життя, мов лист поштовий,
Де влилось все в однім рядку,
Кораблик білий, паперовий,
Пливе в бурхливому струмку.