На серце знов журба опала,
Як на траву з небес роса.
Кохала ти, чи не кохала ,–
Не знаю я тепер і сам.
Тож, видно, марно пестив мрію,
Сни-марення даремно плів, –
В коханні жити мав надію,
Та згоду я твою не стрів.
Тому-то знов журба опала,
Як на траву з небес роса.
Кохала ти, чи не кохала –
Не знаю я тепер і сам.
Янка Золак
На сэрца зноў туга апала
На сэрца зноў туга апала,
Як на траву зь нябёс раса.
Кахала ты, ці не кахала, –
Не адкажу сабе і сам.
Відаць, я марна думкі песьціў,
Дарэмна мары-крозы ткаў.
Хацеў я жыць каханьня песьняй,
Але адказу не спаткаў.
Таму ізноў туга апала,
Як на траву зь нябёс раса.
Кахала ты, ці не кахала, –
Не адкажу сабе і сам.