Проникаєш з дитинства у душу,
огортаєш пісенністю слів,
як плетисті клематиси й ружі,
обвивають паркани садків.
Я у серце збираю по крихтах
всі коштовні прикраси твої:
горобини яскраве намисто,
і весняні пісні солов'їв,
заклопотаний клекіт лелеки,
аромати весняних вітрів,
і степи, і карпатські смереки,
тріпотіння в свята прапорів,
рос світа́нкових чисті перлини,
оксамитові хвилі Дніпра...
На твої подивлюся світлини –
серце в грудях щораз завмира...
Я збираю тебе по краплинах
невагомих сріблястих дощів,
по жовтіючих хлібних стеблинах
що хвилюються серед полів,
по лугах, де цвіте конюшина,
по піснях, по рядочках віршів...
Все зберу, щоб тебе, Україно,
зберегти у куточках душі.
