Маю легке враження — уникну педагогіки... а основне — педагогіка уникне мене. Перехрестіться.
Просто «впав на закрилки» св. Миколаю, і ми обидва — в пілотажі небеснім. І він, і я — як бачите, в свому роді, якось... А відштовхуватись найважливіше від важкого — і дружно.
Мовлять: прийде такий-то, — зразу ж важко. Церковний чи ні — чи тоді не однаково?
А є А; велика людина: вже важко: що є А? і направду що «є»? є — якщо не літає духом, душею і тілом?
Звідки легкість? — від професіоналізму, вже непомітного... одухотвореного, — що несе дух.
І дух оживляє: легко і просто; дотепний — доторканням пролітає — св. Миколай!
І щоб пізнати — треба те (д е щ о) полюбити. Пізнати — полюбити. Небо — небо. Дух — дух.
Св. Миколая — таки його.
Політ — політ.
І я легко махаю моїм, улюбленим, тим, що «в шахті» — і несуть найбільший смисл людини та не втрачають ні титли, ні дрібки.
Це Костенко Ліна, Ольга Сєдакова, Клим і Ковалевич Сергій — «Ти хоч літай повище і не опускайся до нас сюди, в «шахту»!». Просять. Так? Мистецтво не має бути поміче-ним.
Любов Миколая! любов Миколая до Неба і до мене: від мене ж — до 46 млрд світлових років континіуму: по нім легкий на руку Миколай порозкидав мощі поета: його слова ще й славу натхненниці Богоматері — заквітчані поезії, всякій важкості протилежність.
(Що ж, нема відстаней в духові — це духа перша власти-вість, а друга: розділяючись, не зменшується й нічого не втрачає, по-третє — він водночас є у багатьох місцях).
Христос в Миколаї: не впадіть у релігійну важкість хоч ісламу, важкий бо — занудизм і нудизм! Бо світ одне натепер болото, засмоктує вас, а хто ж почує і загориться — і полетить?! Земність, літера — важкість; дух — легкість, легкість вічного в професіоналізмі всього!
«Царице, як нема в серці
меду — не скажеш...»
Як я люблю Миколая! — андрогінно дітки летять, крилатими блискавками...
Слава Христу.
В суфіїв є занудне розототожнення з мисленням побуто-вого — і можливо на висотах мигне кудись Миколай святий...
А Миколай? Що ще за докази за Христа? — Легкість Миколая! всі релігії чіпляються за Миколая, так само і язичники. Нема відстаней серцю-духові в Миколая: нема занудливості-заангажованості! Нема важкості заангажованого богослів’я, що веде в смерть...
Св. Миколай — світло і легкість пропонує, те, що люблять всі! Весело і просто.
Сміх і радість, політ-легкість. Легкість аж до дотепності — що я кажу? — просто тепність. (Тепер і тут — і вічні).
Легкість! — оживлення духом — і рай!
Випереджує — весь світ!
Попередить — і сміється. Вас іскрить.
Чуда і крилатість!
Забудьте важкість.
Грунт вже став болотом. Все топиться в болоті. Легко пролітати віруючим — з Миколаєм.
Політ — політ.
Небо — небо.
Любов його — і любов ваша.
Богородиця — Центр із Христом.
Хто з Миколаєм — найцентральніший.
Іншим — пощастить інакше.
Провінція — аж не продихнути.
Легше, знаходячи, подавати геніальні худобрази, аніж казати «світова світська література», яка є небезпечною.
Бо легше з Христом і світлістю Його, аніж знайти худоправдання для світу.
Легше бути викраденим святим Миколаєм! і блаженство — особливо коли контрабандно повзеш-тягнеш вибухові скарби часу — через нейтральні смуги — у вічність.
На нейтральних смугах — особливої краси діти поезій...
І особливо мимовільно, і драконячись, обливаючись потом — накидаєш, загнуздуєш сіттю форми цього гарячого звіра із Хаосу... і загнуздуючись — смиряючись — обидва вже агнці — перед Христом.
Тут Миколай, учитель, несподівано казав: «Ото блажен-ства спробував? бачиш Львів? — туди іди і працюй...»
Добра Богоматір! Завжди була права! — «Краще в серці Божім, аніж в літцентрах». Та за душею — квіти з нейтральної смуги!
Ліпше переплавити літературу, аніж щоб по трепетному майбутті їздила застаріла література світова.
В кінці труби несвободної — буде свобода!
Я полечу — бо там — святий Миколай, Мати Божа, Сам Христос!
Буде свобода.
19.12.2012, свято Миколая
20.12.2012
