Сніг бузковий летів,
як ішла ти назовсім ...
не хотів сніг цей бути колючим і злим ...
і сп"янівши від слів
«Я заплуталась. Досить »,
я стояв і курив, прикидався живим ...
Сніг бузковий летів...
Він не вірив - ми ж знали,
що зима дограє цю останню з вистав...
я на жарт перевів,
ти мені підіграла,
а триклятий мобільний мовчати не став ...
Сніг бузковий летів,
запах модних пархумів
розчинявся в зимовій вечірній імлі...
Сам собі я звелів:
"Дихай! ". Зранку ж подумав:
заблукав я в красивій бузковій брехні...
Оригінал:
Шёл сиреневый снег,
когда ты уходила...
он совсем не хотел быть колючим и злым...
когда пьяный от слов
«я запуталась, милый»,
я стоял и курил, притворяясь живым...
Шёл сиреневый снег...
он не мог разобраться,
что зиме, хоть убей, не получится вспять...
я пытался шутить,
ты пыталась смеяться,
а проклятый мобильный не мог помолчать...
Шёл сиреневый снег,
когда с каждой минутой
меньше пахло тобой и твоим «Givenchy»...
я пытался дышать...
а дорога под утро
утонула в красивой сиреневой лжи…
