Стоять свічки маленькі в тиші на комоді,
Зняла із себе мокрий плащ, брудне взуття,
Вдягнула светр, що давним-давно не в моді,
Який зі мною майже все моє життя.
Взяла сірник, свічки маленькі запалила,
Засяли золотом в очах моїх вогні
І теплота холодне тіло обліпила,
Затанцювали тіні рубму на стіні.
Пірнула в крісло, мов у пір'я лебедине,
Закрила очі і здійнялась над земним,
Де час поволі між зірками тихо лине,
Над містом мокрим, розтревоженим, нічним...
Горять свічки маленькі в тиші на комоді,
А я лечу над автострадами буття,
І гріє душу древній светр, що не в моді,
Який зі мною майже все моє життя...
***
