Геть волоси, на голові сіді,
що я, в роках таких-невіриться мені.
І страх панує,не зрозумілий на душі,
його не можу пояснити,сам собі.
Мій мозг,ці цифри не пускає,
і бугалтерію років,він не сприймає.
В душі юнак,й життя бурлить,
а тіло навпаки,всюди ниє і болить.
Питаю жінку-коли роки,ми пропустили,
коли,ми стільки,їх прожили.
І відповідь була,така проста-
ти подивися,яка доросла дітлашня.
І здогадавшись,як родились і росли,
згадаєш коли ,втікали з памяті роки.
Згадаєш,епізоди з буденного життя,
там в кожнім епізоді,є наша дітлашня.
Не рахували і не затримували,ми роки-
бо ми у двох,для нашої сімї жили.
Подумавши,скажу такі,прості слова-
роби все для сімї,вона твоє життя.
