Вже одягла зима корону,
Поважно сіла на престол.
Ну хто надасть їй заборону,
Зірками вкрасить ореол?
Хазяйським оком подивилась:
Ну з чого ж тут тепер почать?
І солоденько усміхнулась:
Про себе треба дать всім взнать.
Для проби кинула сніжинки -
Затанцювали всі у лад,
І сріблом вкрилися стежинки.
Від кого їй чекать порад?
Ні! Треба тут щось трохи краще-
Змахнула швидко рукавом.
Оце вже буде підходяще,
Це не опишеш так пером.
Враз розбудила завірюху,
Крутила з злісю тут і там.
І надала переполоху,
Що так сподобалось вітрам.
Сікла так боляче в обличчя,
І вила страшно у дротах.
Ця поведінка так їй личить.
Чомусь притихли всі в хатах.
Та втихомирилось все згодом,
Всесильна все - таки зима!
Водив сніжок знов хороводи,
Зима ж щось дума крадькома...
Дякую! Це так! Та якщо в хаті тепло та затишко... 
́
