Я барвисту хустку накину на плечі,
Хай мене зігріє затишком й теплом...
І знову згадаю отой Святий вечір,
Як уся родина за одним столом.
Тоді мені мати хустку дарувала...
Як сьогодні чую я тепло долонь.
Ніжно пригорнула і поцілувала,
І сказала тихо : " То на щастя , донь..."
Ця хустка квітчаста , листячко зелене,
В ній мені так гарно! Завжди до лиця!
Мати із портрета дивиться на мене,
В спогадах і смутку злилися серця.
Та барвиста хустка завжди душу гріє...
Я на ній цілую листя й квіточки.
Із неі любов'ю і дитинством віє,
Оберіг матусі на усі роки.
