Сніжком землю притрусило.
В чому ж, люди, наша сила?
У когось вона ось тут, у кулаці,
У іншого - на язиці,
А в третього - на устах. Ах!
Слово! Споконвіку було Слово.
І маєм ми силу духу,
Силу волі, що наблизить нас
До Різдва Божої Любові.
Та ще душі наші не готові.
Господи, прости!
Не кожен ще готовий
Тебе у своє серце прийняти.
Хоч і заповіді твої знаєм,
І " Отче наш" щодня промовляєм,
І блаженства знайомі так нам -
Та все ж знайти тебе не можем.
Господи! Відкрийся ти нам
І поможи знайти нашу дорогу,
Дорогу правди і життя.
Ти ж фундамент нашого буття.
І якою ж нам дорогою йти,
Щоб до різдва нашої любові прийти?
"Ти ж фундамент нашого буття." Влучно!
