О ,Лети, лети журавко на сьоме небо
там де є божий рай сонячний вівтар.
Бо для душі ,блаженство духу потреба
і віднайти, земне тепло по -між хмар.
А у небеснім просторі -вільні крила
народжуються, мрії -оживає душа.
Oдне, бажання торкнутись світила
яке випромінює вранішня зоря.
І я, немов би на планеті Венера
де живе Богиня весни і садів.
Божа пташка щебече землі-Вuona Sera!
cяю сонечком серед золотих ланів.
Відзеркалюють, зіроньки синьоокі
серед зоряних айстр і лілій- цвіту.
Зорить місяць до річки та до потоку
і осяює, стежки у края, куди я іду .
М ЧАЙКІВЧАНКА
Браво,Марійко! 
Дуже гарно! 
Нам так інколи хочеться стати пташкою й полетіти,як журавки, торкнутися небесної краси й відчути свободу...
