З уло́говини видно мальовничий сад,
Могутнім деревом порослі гори
З жмутами волохатих сніжно-білих хмар,
Що зачепились за верхівку крони.
Поміж дерев видніє кам’янистий схил,
Як гола лисина в потертій шкурі.
Прокинувся світанок, сірий і сирий,
Пригнічений висотами й задушний;
Туман молочний по улоговині тік,
Курилось все і струменіла пара…
Як дим, звивались в небо сірий піт лугів,
І сірі гори, і ліси, і хмари…
04.03.2014
