Що треба зробити, щоб свічу пам"яті запалити?
Перш за все маємо жити і майбутнім поколінням життя
дати. А що даси, коли не будеш мати. Навіть маленька
іскорка твого серця може зробити багато. І запалає свіча
пам"яті і любові.
Палає свіча. І згорає у ній гнів, образи і бажання
помсти. А чим загоїти біль душі? Не заживають рани і
відкриваються нові. Знеболена душа, знеболене тіло.
О! Скільки літ тих пролетіло. А пам"ять усе бере-
же, у ній все живе.
Тож, хай не забракне у нашому житті світла Гос-
поднього, бо коли згасає те світло настає суцільна темрява.
І не побачиться дорога правди і життя.
" Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві,
а матиме світло життя" ( Ів. 8.12).
" Шукайте ж найперше Царства Божого і правди
Його, а все це додасться" ( Мт.6.33) - каже той, хто є
Хлібом життя. А він вміє творити дива. П"ятьма хлібинами і
двома рибинами нагодував п"ять тисяч людей. Ти скажеш,
що було це колись. Та Він був, є і буде той самий. Він той,
чиє Слово повіки живе і діє.
О! Як нам бракує віри, надії, любові, бо міліють
ріки води живої і втрачається зміст слів " Любити, щоб
жити".
Лише вода та жива загоїть рани душі і тіла.
І палає свіча за усіх тих, чия душа із земної
мандрівки до небесної батьківщини уже повернулась.
(далі буде)
